Літопис війни в мініатюрі: інтерв'ю із Данилом Завірухою

Перенести щось масштабне і важливе з реального простору у мініатюру – завдання клопітке та часом зовсім не просте. Мова про моделізм або так зване творче конструювання. Його ще називають хобі для дорослих, адже воно вимагає неабиякої зібраності та працелюбності.

Матеріал створений для "Громадського радіо".

Діорами або ж так звані сцени з відтворенням краєвидів та панорам, міні копії споруд та інших об'єктів оживають у руках сучасних майстрів. Зокрема, Данила Завірухи. Митець працює над розробкою невеликих фігурок військової техніки, архівує події російсько-української війни в мініатюрі. Тож розберімося разом із Данилом що таке сучасний моделізм детальніше. Творець починає із власної історії – знайомства із цим видом творчості.

«Вітаю! Моделюванням я насправді займаюсь не так, щоб і довго. Все почалося із того, що мій батько в дитинстві приніс додому літачок. Тому що він цим займався ще у Радянському союзі, колись давно, геть у іншій формі, більш примітивно. Він хотів передати цей, як йому здавалося, крутий досвід сину. І це дійсно так, мене це дуже захопило. Ми робили після цього танки, авіацію та все що-завгодно: фігурку людей тощо. Тому що це хобі, яке об'єднує. Воно дозволяє провести якийсь спільний, вільний час, наприклад, батьку й сину, братові із братом. І звісно формує якісь спільні інтереси. У підліткову віці, як це часто буває, у мене змінилися зацікавлення. Я це хобі закинув і згадав уже під час повномасштабної війни, коли сидів у забитому селі. Мені було нічого робити, я згадав про це хобі, яким колись захоплювався. І ось уже трохи більше року я цим займаюсь ледве не кожен день. І тим самим відкрив для себе нову сторінку життя».

На початку повномасштабного вторгнення, Данило Завіруха виклав і своє перше відео в Тік-Ток, де продемонстрував процес створення своєї першої діорами. Окрім Тік-Ток, Завіруха веде власний канал на Ютюб та канал моделістів "ModelHead".

«Воно не набрало ніякої популярності, потім я попросив собі подарунок у родичів на Новий Рік, які запитали що мені подарувати. Я попросив ще одну модель. Її я також засняв у Тік-Ток і відео залетіло тисяч так, якщо я правильно пам'ятаю, на 300 переглядів і полетіли замовлення. Так, тоді я робив тільки на замовлення. Сидів місяцями, не виходив із дому, робив для військових на подарунки. Наприклад, жінки дарували своїм чоловікам, сини дарували свої батькам, солдати командирам, командири дарували своїм підлеглим. Все це крутилося і тоді можна було сказати так: я працював тільки на замовлення. Але зараз, коли я веду Ютюб, то свої роботи ми переважно даруємо. Майже всі останні проєкти ми реалізовували на користь ЗСУ. Ось, наприклад, остання моя діорама Курщини. Я подарував її Денису Квебету і ми домовилися разом із ним її розіграти на благодійний збір».

Сьогодні джерел натхнення в українських творців для створення макетів та міні-об'єктів безліч: починаючи від копій традиційної української хати закінчуючи різноманітними символами нашої боротьби з ворогом. Моделіст Данило Завіруха вказує, що саме військову тематику для розробки діорам, мініатюр обрав не спроста.

«Я від самого дитинства цікавився цими матеріями, від А до Я що з цим пов'язано. В результаті закінчив історичний факультет, написав дипломну також по цій тематиці – по військовій історії пізньої Античності. Тому вибору не було. Звісно цим потрібно було займатися у контексті військової історії. У дитинстві з батьком я полюбляв тематику Другої світової. Але очевидно, що зараз всі наші думки зайняті саме подіями сучасної війни. Я почав відтворювати у мініатюрі маленькі танки, маленькі бронемашини, мрапи тощо. Маленьких солдатів ЗСУ, які творять своїми діями великі речі і чи можна назвати це своєрідним літописом війни в мініатюрі? Я думаю, що так. Всі ми думаємо про події, що наразі відбуваються. Але коли ви ведете Інстаграм, Тік-Ток, нарешті Ютюб, то висвітлювати та реагувати на ці події – це частинка вашої громадської позиції».

Данило розповідає також і про складнощі моделізму, які підкреслюють серйозність творчого начала цього хобі й ресурсозатратність.

«Складних речей багато, як то передавати динаміку, передавати відчуття лише невеликого фрагменту з більшої картини. Але якщо казати про найпроблематичніше особисто для мене, то для мене найтяжче в мініатюрі – це малювати в мініатюрі обличчя людей. Ви могли подумати, що чим менший масштаб – тим важче. І будете праві. Але насправді тут труднощі з обох сторін, оскільки у меншому масштабі звісно важко поставити зіницю там де треба чи намалювати губи. Але чим більший масштаб, тим важче передавати певні емоції. Оскільки ви просто починаєте їх зчитувати і це потребує певної майстерності».

Із важкого можу відмітити військову техніку. Ви могли подумати: щось там відірвав, щось там проколов і все. Ось вона знищена. Але це не реалістично. Новеньку техніку зробити куди легше, а от реалістично пошкодити – це вже цілий шмат роботи».

Майстер мініатюр Данило Завіруха каже, що наразі існує ціла індустрія з пропозицією матеріалів для успішного функціонування моделізму в Україні.

«Для цього виробники випускають різні матеріали. Як от, наприклад, імітатор асфальту, імітатор в'єтнамського ґрунту, імітатор павутини. Знаю і є рідина, що за ніч формує кристали, якщо залишити її на повітрі. Імітатор океанської води, імітатор річкової води під ультрафіолетом чи просто звичайний, який засихає з часом. Це дійсно величезна індустрія. Ви чим більше вливаєте в це коштів, то більш крутий результат отримаєте. Тут все легко. Але очевидно починають всі з малого. Як і в тому числі я. В дитинстві з батьком, щоб зробити траву, використовували, наприклад, будівельний льон. Коли я почав цим займатися, ось останній рік, то я ходив по лісах, збирав мох, сушив його, покривав лаком, використовував усілякі маленькі гілочки, щоб відтворювати сухі дерева, наприклад. Тобто насправді можна починати з маленького. Майже без вливу коштів. Але обманювати не буду: хобі це не дешеве».

Окрім матеріального вкладу, заняття творчим конструюванням діорам вимагає багато часу. Моделіст Данило Завіруха пояснює чому так відбувається.

«Одразу скажу, що часу займає це ну дуже багато в порівнянні з іншими якимись процесами. Є люди, які роблять по пів року, є за три місяці. Але тут все дуже індивідуально. Я особисто працюю по 8-10 годин над своїми роботами, якщо я вирішую щось зробити і тому я це роблю значно- значно швидше. Останню свою роботу для військового інструктора Дениса Квебека я зробив за два тижні. А до того, наприклад, я пам'ятаю робив роботу для Стрененка, Лачен замовив для Стерненка. У мене на неї пішло, якщо я правильно пам'ятаю три тижні часу. І тут, як усюди в житті працює закон – чим більше ви коштів витрачаєте, тим швидше і легше вам це усе робиться. Наприклад, якщо ви хочете відтворити ґрунт без грошей, то вам треба ПВА-клей, вода і звичайна просіяна земля із клумби, яка сохне, наприклад, добу. Якщо ви ж витратилися на діорамну пасту, то вона засохне у вас за одну годину часу. І виглядатиме значно крутіше. Уся робота поділяється на етапи. Уявімо собі якусь діораму. Наприклад, спочатку мені потрібно зробити техніку. Я її збираю, після цього ґрунтую, потім фарбую, потім іде вейзерінг. Тобто зістарювання моделі – покриття купою шарів лаку. Ну і тепер можна братися за фігурки. Уявимо, що ми хочемо відтворити танковий екіпаж біля своєї машини. Для цього нам треба його зачистити, обробити після 3Д друку або після пластику звичайного, заґрунтувати, відтворити камуфляж, промалювати обличчя й тіні, тощо. Залакувати і тільки після цього ми можемо переходити до самої основи – тобто діорами. Її нам потрібно вирізати, наприклад, із піностеролу, сформувати рельєф, нанести базу. Там асфальт чи ґрунт, додати рослинності. Після цього додати високої й великої рослинності. Або, наприклад, будівлі, які до того ще повинні зробити, їх окремо пофарбувати, потім розмістити. Ну ви розумієте швидко це пояснити не можна, це процес який затягується на тижні, а у когось на місяці».

Данило працює один. Але вказує, що існує спільнота моделістів в Україні, яка допомагає один одному і порадами, і матеріально.

Мініатюри – це оригінальний внесок у мистецький арсенал нашої країни. Але окрім естетичного начала, вони мають й інший корисний аспект. В цьому контексті моделіст Данило Завіруха пригадує одну свою діораму:

«Мені на думку спадає тільки одна робота. Це мега-діорама зводного опорного пункту, що розміщується у посадці, у масштабі 1 до 35 і з колекцією більш ніж 30 різних одиниць техніки російсько-української війни. Ми робили її для військових, а саме для навчального центру, не буду казати звісно якого і де він знаходиться. Але по цій діорамі зараз вчаться люди, вчаться курсанти, дронщики. Різними методиками, які я також не буду задівати. Але ця робота була для мене дійсно особливою і монструозною за розмірами».

Майбутнє моделізму митець Данило Завіруха розглядає оптимістично та яскраво.

«Якщо торкатися питання перспектив розвитку моделювання в Україні, то я вважаю, що це буде шалений бум, яких не було ніколи. Я вже це бачу. Але ви уявіть, що військові які повернуться всі додому після закінчення бойових дій захочуть робити, наприклад, оригінальні подарунки своїм товаришам, своїм командирам, своїм знайомим. Наприклад, вони захочуть зробити приємне батьку і захочуть скласти свої перші, не зовсім якісні і такі рідні дорогі моделі. Або, наприклад, сам військовий захоче скласти машину ідентичну, фотореалістичну тій, на якій він їздив. Просто на пам'ять, щоб показувати і залишити своїм нащадкам. Це унікально та неймовірно оригінальна можливість створити таку річ, які ніколи і ніхто в житті не повторить».

Хоча при цьому й існують проблеми із популяризацією моделізму серед широких верств населення. Ютюб-канали певним чином покращують цю ситуацію.

«Найважче це розширити аудиторію. Насправді, людей, які безпосередньо займаються моделюванням і більш того всі хто цікавляться дивляться Ютюб – їх не так багато. Може декілька тисяч на всю Україну. А ми робимо виключно україномовний контент. Лише пара тисяч переглядів під нашими відео нас аж ніяк не влаштовує. Тому ми намагаємося максимально торкатися дотичних тем. Ну ось, наприклад, розкручується тема F-16. Ми робимо модель українського першого F-16. Відповідно нас подивляться не тільки виключно моделісти, але й люди які гуглять чи, наприклад, в Ютюбі вводять пошукові запити на цю тему. Але не дивлячись на це, тема моделювання залишається досить не відомою, люди не розуміють коли натрапяють на такі відео що вони бачать перед собою, тому її варто популяризувати і далі».

Багато творчих ініціатив уже працює на користь Збройних Сил України. Тому і моделіст Данило Завіруха слідує за цією тенденцією та має конкретні цілі.

«Як я вже і сказав, зараз ми стали на благодійні рейки. І зараз знаходимося у постійному пошуку медійних впливових та медійних військових, які не проти зробити якийсь масштабний збір, де головним призом буде те, що зробили ми. Ну ось так. Отже, якщо ви підходите під критерії та зараз це читаєте, то обов'язково напишіть нам або запропонуйте своїм знайомим. Ми ведемо Ютюб-канал під назвою «ModelHead» та мій особистий Тік- Ток "Інтегральний моделіст" ».

Дякуємо Данилу за його роботу та цікаву розмову!