Штучний інтелект vs культура: хто сильніше

У соціальних мережах довго віруситься мем із кінострічки «Я, робот». Герой звертається до андроїда насмішкувато та зверхньо: ти ж просто робот, імітація життя. Хіба може робот написати симфонію, створити шедевр? А нині штучний інтелект демонструє все досконаліші інструменти: генерує прості і художні тексти, озвучує їх та навіть малює картини. То чи не становлять подібні технології загрози для нашого культурно-мистецького базису та які розробки на основі ШІ вже існують – розбираймося разом.

Художники та генералізований штучний інтелект: чи йде рівний бій між ними

В нашому інформаційному просторі щодень з'являються зображення із милими котиками та песиками, усміхненими дітками, чудернацькими квітами і т.д. До них навіть додають певні історії та мільйони людей коментують подібні пости. І, на жаль, уже навіть не перевіряють та й, можливо, не усвідомлюють хто ж автор цих ілюстрацій чи фото.

Нині переважна частина цифрових картинок продукується на таких платформах, як MidJourney, DALL-E, Stable Diffusion тощо. Достатньо лише написати свій опис і ШІ перетворить їх на візуальний елемент. В своїй роботі він оперує величезними архівами даних, зібраних із найпотаємніших закутків Інтернету. І відбувається певне запозичення частин: там штучний інтелект взяв емоцію для зображення, деінде символ, а десь ще кольорову гаму. Але чи можна вважати це справжнім мистецтвом? І так, і ні.

Якщо оглянути варіанти малюнків чисто від ШІ, то можна виокремити декілька нюансів:

•  почасти вони однотипні і замилені;
• штучний інтелект ще не навчився досконало малювати людей. Завжди можна помітити маленькі недоліки: 6 пальців на руках, штучний погляд та неприродні гримаси та пози тощо;
• досконала і надто «згладжена» геометрія також не викликає довіри.

Є і приклади, що змушують сумніватися, осмислювати допоміжну роль технологій в арт-середовищі.

Так, український художник Олег Шупляк дивує свою аудиторію витонченими та подекуди містичними відеоартами про міфологію, народні свята, сни, божества. Якщо поглянути на весь творчий доробок Шупляка, то можна виявити певний художній стиль: абстрактний, казковий і частково космічний. Художник використовує його у роботі з ШІ: додає анімованості, звуків. Але не можна назвати це повноцінною роботою нейромережі. Це, скоріше, симбіоз. Художник орудує ресурсом і отримує нову форму мистецтва. А ще штучний інтелект спроможний малювати ескізи, надавати референси та надихати митця. І лише тоді виходить щось дійсно унікальне.

Алгоритми ШІ допомагають відгадувати таємниці світових художніх шедеврів. Зокрема, можна пригадати як британський штучний інтелект привідкрив завіси авторства картини «Мадонна з трояндою». Загалом її приписують пензлю італійського художника Рафаеля Санті, але були певні сумніви.

Звісно попри деякі позитивні аспекти є і сумні випадки у практиці художників. Митці навіть судяться із ШІ за свої авторські права. Все почалося ще у 2023 році. Тоді митці обвинуватили компанію Midjourney та онлайн-платформу DeviantArt у тому, що вони використовували їхні роботи для навчання інструменту генерації зображень Stable Diffusion та при цьому не отримали дозволу.

Однак позови Сари Андерсен, Келлі Маккернан і Карли Ортіс незабаром відхилили. На думку окружного суду США, скарги мисткинь «не відповідають дійсності в багатьох аспектах».

Про те чи створить ШІ в майбутньому конкуренцію справжнім художникам – судити зарано. Але неприємностей буде чимало і через авторські права, і через визнання автентичності.

Хто це співає та говорить: штучний інтелект та музика

Про те, що ШІ складає свої пісеньки та навіть імітує голоси культових зірок, «автотюнить» або ж генерує мелодії стає відомо дедалі частіше із розважальних мереж. На кшталт, Тік-Току чи Інстаграму.

Професор музичних технологій з Університету Індіани Джейсон Паламара вказує на певні загрози ШІ у музичній сфері. Він зазначає, що «воскресіння голосів давно померлих артистів – це лише верхівка айсберга з точки зору того, що можливо – і що вже зроблено».

Сьогодні можна використовувати такі сервіси, як от Udio, Hydra II, AIVA, Soundful, Boomy тощо. На цих платформах пропонуються різні можливості, але вони сходяться до генерування власних ритмів та тембрів, басів, наслідування жанрів, створення фонових треків тощо. Власне, перший трек на основі ШІ з'явився на світ ще у 2016 році, а сьогодні це тенденція та тренд.

Та й в Україні навіть існує цілий альбом, що був створений штучним інтелектом. Його випустив виконавець під псевдонімом Krechet. Музична збірка має назву RoboWave. Послухати та оцінити його ви можете за цим покликанням. Вийшло доволі незвично.

ШІ додали і в кліп української співачки KOLA. Користувалися Stable Diffusion, який здатен додавати об'єкти та змінювати наявні у готових зображеннях. Знову ж таки. Схоже на симбіотичний зв'язок, як і в світі художнього мистецтва.

Наспівує ШІ й тексти віршів українських поетів та письменників. Наприклад, Тараса Шевченка чи Лесі Українки. В соціальній мережі Тік-Ток такий контент маркується як вироблений ШІ.

Однак, люди все ж обирають слухати реальних людей та вказують на прогалини музичних ШІ:

• десь він фальшивить та зовсім не потрапляє в ноти;
• негармонійно співставляє слова та створює двозначні сенси;

З авторським правом теж доводиться поборотися, адже не можна допустити, щоб технології використовували задля того, щоб видавати себе за справжніх артистів.

Нестандартні та творчі ідеї зароджуються поки що у свідомості людини. Тож герой із фільму «Я, робот» був дещо правий за шедевр та симфонію. Але і не потрібно ігнорувати той факт, що ШІ вчиться швидше, ніж ми можемо собі подумати.

Що я читаю?

Завдяки іммерсивним технологіям світ літератури стає більш різноманітним та інтерактивним. Не так давно на Amazon почали з'являтися книги згенеровані за допомогою нейромереж, ШІ переміг на літературному конкурсі... Когось такі твори розчаровують, а для когось стають джерелом прибутку та недобросовісних експериментів.

Люди часто не вбачають межі між відвертою вигадкою та реальністю і купують книги про вигаданих історичних осіб та події, або ж пожинають плоди «галюцинування» ШІ. Наприклад, у мережі зненацька з'явилися книги від невідомих авторів (біографія колишнього кореспондента BBC Рорі Селлан-Джонса, розповідь про таємничу смерть Вікторії Амеліної), фейкові відомості про Олеся Гончара або ж Тараса Шевченка. І це потрапляє до свідомості людей поступово і зациклюється там надовго.

ChatGPT є одним із найпопулярніших ШІ, який гарно формує тексти. Водночас, відчувається межа між машиною та справжнім метафорично-епітетним арсеналом розуму людини. Нейромережа може стати гарним планувальником робочих процесів і генерації ідей (персонажів, світів, хронологій), оптимізувати та скомпонувати роботу письменника. Однак творчого начала не матиме. Як кажуть в народі: це зроблено без душі. Авторський (ідіостиль) стиль не купиш ні за які гроші та досконало не відтвориш.

В Україні створили дитячу книгу «Хочу на Марс!». Редактор, дизайнер, верстальник співпрацювали разом із ШІ. І ось що з цього вийшло:

Створення книги зайняло менше часу, але в ній повнісінько помилок притаманних для нейромереж. Чи замінить така література справжню? Поки що ні. Але що читати – це особисто ваш вибір.

Замість висновків

Ми оглянули вплив генералізованого штучного інтелекту на візуальне мистецтво, музику та літературу і дійшли до висновку: наразі нейромережа сильна тільки у компанії з людиною. Вона вчиться, розвивається лише завдяки нашій постійній ініціативі, рухові до чогось нового та незвіданого.

Однак варто говорити і про можливі загрози та труднощі, що породжує ШІ; впроваджувати закони, які б регулювали створення контенту за допомогою іммерсивних технологій; не забувати критично ставитися до того, що ми щодень споживаємо в інтернеті.

Штучний інтелект поки що мислить досить одноманітно. Тому наше мистецтво та культура у домінантній позиції. Бо вони багатоаспектні та багатошарові. Цінність створеного людиною коригуватиметься часом. Технології не можуть надто різко знебарвити полотна картин чи перетворити ноти на суцільний білий звук.

Все тільки попереду і нам з цим доведеться взаємодіяти.